Наша Полтавщина багата не тільки чорноземами, які колись були на особливому рахунку навіть у царській Росії. Вона надзвичайно багата талановитими людьми. І сьогодні у столиці проживають нащадки М. Гоголя, І. Котляревського, Г. Сковороди. Олеся Гончара, М. Старицького, які з гордістю носять наймення «полтавці», творять історію сьогодення згідного того волелюбного духу, який закладений батьками на рідній Полтавській землі.
Минулого тижня, 22 вересня, наші земляки, що проживають нині у Києві, зібралися разом з мистецькою спільнотою у кіноконцертному залі “Україна», що належить МАУП, на презентацію благодійного Фонду ім. Олександра Білаша. Видатний композитор, поет, народний артист України, Герой України, родом з Градизька, був також першим Головою Полтавського земляцтва у Києві.
Всевишній щедро обдарував талантами Олександра Івановича. У творчому доробку митця понад 300 пісень. О. Білаш — автор музики до опер і оперет (дитячий балет «Буратіно» і нині на сцені театру), він автор симфонічних та фортепіанних творів. Окрім цього, промовляє його душа до нас і в поезії: 9 друкованих поетичних збірок побачили світ за життя автора. Але багато музичних та поетичних творів ще чекають на свого видавця. Прикро, що один-єдиний компакт-диск з популярними піснями О. Білаша, виданий 2001 року, розійшовся малим тиражем. У бібліотеках та нотних магазинах навряд чи зустрінеш твори Білаша. Тож Фонд, створений родиною митця, ставить за мету популяризацію та видання творчого спадку композитора і поета. Фонд працюватиме над концертними, літературно-музичними програмами, що співпраці як видатних співаків, музикантів, читців, так і починаючих молодих виконавців.
Відкрили презентацію 1-ий віце-президент, ректор МАУП, доктор політичних наук, професор Микола Головатий та ведуча програм Національного радіо, донька композитора Олеся Білаш.
Першим на сцену піднявся творчий побратим Олександра Івановича, поет, разом з яким Білаш написав чимало прекрасних пісень—Дмитро Павличко. — Я мав велике щастя знати Білаша за його молодості. Я щасливий тим, що він написав на мої слова кілька таких речей, які не дадуть мені умерти вдруге. Павличко розповів непросту історію виходу в світ пісні Два кольори». — Коли я писав слова, то думав про полтавські рушники і свою вишиту сорочку,— згадував поет,— Партійне керівництво ж визначило, що це пісня не радянська. А в КДБ, взагалі, нас звинуватили в тому, що ми написали бандерівський гімн (червоне і чорне— кольори бандерівців).
З теплотою згадували про роботу та спілкування з О. Білашем народний депутат України Іван Драч, народний артист України Анатолій Мокренко, Президент Національної радіокомпанії Віктор Набруско, тріо “Либідь». ‘Заповідаю вам любов, умом і серцем незбагненну’— співав заслужений артист України Ігор Борко. Його виступу передували народний артист України Олександр Василенко з піснями «Два кольори» і «Чардаш», народний артист України Сергій Грінченко (до речі, родом з Кременчука) виконав на баяні, як завжди вражаюче віртуозно, попурі з пісень Білаша. а народна артистка України Лідія Кондрашевська зачарувала зал ліричною «Журавкою» та завзятою «Полтавською полькою».
Зворушливими були слова земляка та доброго товариша Олександра Івановича— народного депутата України Івана Сидоровича Бокого: — Коли ми говоримо про композитора Білаша, згадуємо Лисенка, братів Майбородів та багатьох інших, аж до Наталочки Шинкаренко. Але рідко згадуємо, звідки взявся цей талант. Це не вибухнуло на пустому місці. Подумайте про Градизьк— за 30 км від нього через Дніпро— славетний Чигирин. На цій землі відбувалося багато вікопомних подій в історії України. Це козацькі села. Там бував Богдан Хмельницький, там вирували події Визвольної війни. О. Білаш— козацького роду, він зберіг козацький волелюбний дух. В його піснях ми відчуваємо ту культуру, те глибинне, козацьке, що нуртувало в його душі, що зробило його не просто композитором, а піднесло на вершину композиторської майстерності.
Один із засновників Стрітівської школи кобзарського мистецтва Василь Нечепа зачитав привітання Фонду від народного депутата України, Голови Українського фонду культури Бориса Олійника та подарував слухачам «Пісню з далекого краю».
Багато теплих слів було на вечорі сказано і на адресу дружини та коханої музи Олександра Білаша— народної артистки України Лариси Остапенко. ЇЇ учні— солістка Національної філармонії Руслана Шишкіна і соліст Академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва Денис Вишня— полонили зал блискучою вокальною майстерністю.
Запашний коровай з рідної Градизької землі привезли директор гімназії ім. О. Білаша А. П. Салімон та Голова Глобинськоі райради С. Шишацький. Крім того, присутні змогли поцінувати майстерність виробів студії мистецтв гімназії, які представили керівник студії Михайло Захаров та учениця Анастасія Кошулько. Та найкращим подарунком був неперевершений виступ маленької полтавської ластівочки Наталочки Шинкаренко.
Зворушений зал співав разом зі своїми улюбленцями— квартетом «Явір»— пісні, що стали вже народними: “Долиною туман тече», ‘Явір і яворина» та незмінні «Два кольори».
Композитор, громадський діяч, Лауреат Державної премії ім. Т. Г Шевченка нагороджений багатьма медалями та орденами. О. І. Білаш помер 6 травня 2003 року. Похований він на Байковому цвинтарі у Києві. Душа ж людська— безсмертна. Ось і Олександр Білаш завжди приходитиме до нас у своїх мелодіях, поезіях, у тих піснях, що полонили серця людей:
Яка б не гріла груди позолота— Серед найвищих нагород Вважаю пісню, вигойдану в нотах, Що заспівав її народ. Реквізити фонду:- ВАТ «Кредит Промбанк»
- м. Київ код 300863
- Рахунок № 260061975
- Вид рахунку — поточний
Олеся БІЛАШ
Loading ...